:: О нас ::
 
 
AddWeb.ru - раскрутка сайта, 

продвижение сайта
Rambler's Top100 Рисунки, кроссворды, анекдоты, шутки, филателия, нумизматика, ноты для фортепиано, математика, каталог сайтов

Счётчик:
хостов сегодня | хитов сегодня
хитов всего Украина онлайн Неофіційна газета Природа України. Екологія, охорона природи, краєзнавство, туризм... Дерибан Збережи старий Київ ОЛЕГ АНДРОС SOS-animals Green Art ????? Банер Соломенка Здорова Україна
См. новые поступления
в раздел "Карикатуры"

   
НА ГЛАВНУЮ   НА ФОРУМ   ГОСТЕВАЯ
Анонс

Про тих, хто «сіє розбрат» на Майдані

 

Юстина КРАВЧУК, «krytyka.com»

 

 

Неділя, Грудень 8, 2013 - 01:25

 

4 грудня 2013 р. зі сцени Євромайдану прозвучав заклик «розібратися з комуністами-тітушками”. В результаті, трьох активістів Конфедерації вільних профспілок України, які провадили соціальну агітацію на Хрещатику, було жорстоко побито, а їхнє обладнання – знищено. Менш ніж за тиждень до того кореспондент видання «Лівий берег» у своєму репортажі назвав студентів та активістів, які виступили на Майдані за соціальну та гендерну рівність, «провокаторами, що прийшли із соціальними гаслами». Сьогодні Віталій Портніков називає „провокаторами” усіх, хто „сіє розбрат” на Майдані, а велика частина протестувальників перед обличчям відвертого насильства ультраправих пристає на логіку „жертва сама винна”. Заради єдності опозиційного руху вони готові нехтувати базовими європейськими цінностями - такими як свобода висловлювання чи особиста недоторканність. Саме за ці цінності сьогодні на Майдані агітують ліві, піддаючись загрозі фізичного насильства. То хто саме „сіє розбрат” на Майдані? Спробуємо відповісти на це питання, спираючись на хронологію ультраправого насильства останніх двох тижнів.

23 листопада. У перші дні Євромайдану у Львові пройшов неонацистський марш, приурочений до 70-ї річниці Голодомору. Учасники маршу йшли в масках, вигукуючи расистські гасла та несучи прапор із сучасним нацистським символом – кельтським хрестом. Біля Львівської міської ради перед ними виступив Євген Карась – член партії «Свобода» та лідер групи С14 – об’єднання київських ультраправих, причетних до численнх вуличних нападів на лівих активістів. Один із учаснників акції ніс прапор Греції, солідаризуючись із партією "Золотий світанок", над лідером якої відбувається суд у зв'язку із вбивством профспілкового активіста, яке здійснили його однопартійці.

26 листопада. На Євромайдані у Києві було здійснено напад на представників незалежної студентської профспілки «Пряма дія», які вийшли на акцію із соціальними гаслами: за якісну та безкоштовну освіту та доступний транспорт. Причиною нападу став анархо-синдикалістський прапор у вигляді червоно-чорної діагоналі. Нападник вимагав прибрати його, аргументуючи це тим, що «з таким ходять “шавки”». У цей момент інший хлопець вихопив прапор і намагався втекти, проте одній з активісток вдалось його повернути. Пізніше хлопець, який не зміг відібрати прапор, спробував відвернути увагу активістів, в той час як четверо чоловіків стали розпилювати газ із балончиків і почали бійку. В результаті протистояння одному із активістів було зламано палець.

27 листопада. На Майдані Незалежності знову зібрались активісти та активістки соціальних рухів та незалежних профспілок. Вони тримали гасла: «Свобода рівність сестринство», «Гендеру боятись – в Європу не ходить», «Слава раціо», «Європа – це рівність», «Організуй профспілку, а не молись на євроспілку». З трибуни Євромайдану прозвучало звинувачення у провокації, в результаті чого група ультраправих, які назвали себе «охороною Майдану» повиривала з рук активістів плакати і силою намагалася витіснити їх із площі.

Приблизно протягом цих двох днів організації «Тризуб», «Патріот України», а також численні футбольні хулігани починають збиратися на Євромайдані у так званому «Правому секторі».

28 листопада. Близько 30-ти бойовиків «Правого сектора» в масках, озброєних газовими балонами і вигуками «Слава нації! – Смерть ворогам!», атакували акцію за права жінок, яка проходила під гаслами «Українським жінкам – європейські зарплати», «Європа – це оплачувані декретні відпустки» тощо. Від газу, який розпилювали неонацисти, постраждали два хлопці і одна дівчина. Міліціонери, які в ряд стояли за спинами мирних активістів, спостерігали за нападом і жодним чином йому не протидіяли.

29 листопада. Від самого ранку того дня зрозумілою була неуникність насильства. В медіа з’являлися повідомлення про можливих провокаторів, які масово групувалися у Маріїнському парку. Двоє журналістів «Громадського телебачення» стали жертвами побиття. На Євромайдані вперше за всі дні акцій почали шикуватися сотні «беркутівців». У цілях безпеки жодні соціальні протести не проводилися. Лідери опозиції, які того вечора виступали з трибуни Євромайдану, не попередили своїх слухачів про можливі небезпеки.

30 листопада. О 4-й ранку спецзагін «Беркут» жорстоко розігнав Євромайдан. Від кийків «правоохоронців» постраждали десятки ні в чому не винних мирних протестувальників.

1 грудня. «Правий сектор» Євромайдану став співорганізатором штурму Адміністрації Президента і розпочав насильницьке протистояння зі спецзагонами міліції. Озвірілий «Беркут» бив журналістів та випадкових свідків провокації. Кількох людей несправедливо затримано. В той же день ультраправі активісти намагалися знести пам’ятник Леніну, в результаті чого виникла ще одна сутичка з «Беркутом».

4 грудня. Вранці під Міністерством освіти відбувалася безпартійна студентська акція за право на протест. На неї приїхали і взяли слово депутати від «Свободи» Ігор Мірошниченко та Ірина Фаріон. Мірошниченко займався партійною пропагандою. З промов обох правих популістів було зрозуміло, що вони не мають жодного уявлення про те, якими є студентські вимоги до Міністерства. Крім цього, на акції два рази брав слово Євген Карась. Той самий, який 23 листопада виступав у Львові перед учасниками неонацистського маршу.

Увечері зі сцени Євромайдану прозвучав заклик розібратися з «провокаторами», які нібито стояли під червоним прапором в районі станції метро "Хрещатик". В результаті нього, група правих активістів у масках з вигуками «Шавки!», розгромила намет Конфедерації вільних профспілок України. Одному з профспілчан зламали ніс, іншому – ребра, третій постраждав від сльозогінного газу. Намет порізали ножами, вкрали генератор. За погромом спостерігав Ігор Мірошниченко, а після нього заявив постраждалому від газу активісту, що готовий особисто натовкти пику кожному, хто буде займатися пропагандою ленінських ідей.

За цей короткий проміжок часу антиросійський та проєвропейський Майдан перетворився на зменшену модель російського суспільства. Це суспільство, в якому ультраправі, по суті, вступають в альянс із спецпідрозділами міліції, здійснюючи побиття невинних людей. В той час, як безкарні російські вуличні бойовики організовують погроми в іммігрантських кварталах Москви, такий же безкарний «Правий сектор» Євромайдану розправляється з «шавками». В той час, як російська міліція ув’язнює художників та учасників мирних демонстрацій, українська – утримує під вартою таких же мирних і випадкових свідків провокації на Банківській.

А прихильникам логіки “жертва сама винна” (мовляв, нічого "комунякам" робити на Євромайдані), або ж тим, хто вважає за потрібне мовчки дистанціюватися від конфлікту між правими та лівими,  можна сказати лише одне: якщо розправа ультраправих бойовиків над їхніми теперішніми опонентами увінчається успіхом, наступним об’єктом їхної атаки можете стати саме ви. І на той момент вже не залишиться нікого, хто зможе вам допомогти.

 

Джерело: Авторський блоґ на www.krytyka.com

 http://krytyka.com/community/blogs/pro-tykh-khto-siie-rozbrat-na-maydani

 

 

 


0



Опубликовать